Фоломєєва Наталія АркадіївнаFolomieieva Nataliia Arkadiivna2024-05-272024-05-272024Фоломєєва, Н. Становлення терміна «постбоп» у системі сучасного джазового виконавства [Текст] / Н. Фоломєєва // Слобожанські мистецькі студії : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [редкол.: О. К. Зав’ялова, І. Л. Бермес, Льоос Гельмут та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2024. – Вип. 1 (04). – С. 130–135. – DOI https://doi.org/10.32782/art/2024.1.25https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/14858Різноманітні дослідження, присвячені мистецтву джазу та процесам комунікації між слухачами, музикантами та критиками, які залучаються до обговорення джазового виконавства, актуалізують необхідність обґрунтування нового терміна, що позначає структурно-ускладнений і доповнений новими концепціями бібоп. У процесі розвитку бібопу традиційно виокремлюються три основні періоди. Перший був пов’язаний із «класичним» бібопом 40-х – початку 50-х років минулого століття, який найбільш ретельно висвітлюється в різноманітних джерелах. Другий період актуалізувався завдяки появі нової хвилі музикантів у 50-х роках минулого століття, що стверджували стиль хард-боп. Третій період бібопу, що розпочався у 60-х роках минулого століття, а потім продовжив свій розвиток уже у XXI столітті, інтегрував безліч прийомів, які ще не набули повсюдного поширення. Саме цьому періоду присвячено найменшу кількість наукових праць. У статті обґрунтовується, що вказані нові різновиди бібопу довгий час не знаходили музикознавчого осмислення та тлумачення серед науковців і джазових журналістів. Традиційно у професійному музичному середовищі сучасні форми джазових дискурсів позначалися загальними та не досить конкретними формулюваннями. Джазові журналісти вживали термін «постбоп», наділяючи його не музикознавчими, а більше повсякденними значеннями. Зрушенням у теоретичному осмисленні постбопу сприяли наукові праці академічного музикознавця Джеремі Юдкіна, який запропонував розглядати як початковий етап формування постбопу творчі роботи другого квінтету Майлза Девіса періоду 1965–1968 років. Погляд Д. Юдкіна критично оцінювався у джазознавстві, але надалі його було прийнято багатьма фахівцями, завдяки чому термін «постбоп», який тепер розуміють як стилістичне визначення, усе частіше з’являється в сучасних дослідних і науково-популярних джерелах, присвячених джазу.Various studies devoted to the art of jazz and communication processes between listeners, musicians and critics who are involved in the discussion of jazz performance actualize the need to justify a new term denoting structurally complex and supplemented with new concepts of bebop. Three main periods are traditionally distinguished in the process of bebop development. The first was associated with the “classic” bebop of the 40’s and early 50’s of the 20’st century, which is most thoroughly covered in various sources. The second period was actualized due to the appearance of a new wave of musicians in the 50’s of the 20’st century who asserted the hardbop style. The third period of bebop, which began in the 60’s of the last century and then continued its development already in the 21’st century, integrated many techniques that have not yet become widespread. It is to this period that the smallest amount of scientific works is devoted. The article substantiates that the indicated new varieties of bebop have not found a musicological understanding and interpretation among scientists and jazz journalists for a long time. Traditionally, in the professional musical environment, modern forms of jazz discourses were characterized by general and insufficiently specific formulations. Jazz journalists used the term “postbop”, giving it not musicological, but more everyday meanings. The shift in the theoretical understanding of postbop was facilitated by the scientific works of the academic musicologist Jeremy Yudkin, who proposed to consider the creative works of the second quintet of Miles Davis in the period 1965–1968 as the initial stage of the formation of postbop. J. Yudkin’s view was critically evaluated in jazz studies, but later it was accepted by many specialists, thanks to which the term “postbop”, which is now understood as a stylistic definition, appears more and more often in modern research and popular science sources devoted to jazz.ukджазмистецтво джазусучасний джазджаз мейнстрімбібопхард-боппостбопjazzjazz artmodern jazzmainstream jazzbebophardboppostbopArticle0000-0002-7832-4748https://doi.org/10.32782/art/2024.1.25