Лахно Наталія ВалентинівнаLakhno Nataliia Valentynivna2026-06-242026-06-242026Лахно Н. Стратегії лінгвістичного кодування об’єктів номінації в структурі мовного простору Києва [Текст] / Н. Лахно // Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України ; Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; гол. ред. О. М. Рудь ; редкол.: Т. О. Алексахіна, О. О. Балабан, Л. М. Горболіс [та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2026. – Вип. 13. – С. 27–34. – DOI: https://doi.org/10.32782/philspu/2026.13.4https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/18524У статті репрезентовано комплексне дослідження механізмів формування мовного простору Києва через призму лінгвістичного кодування об’єктів номінації. Актуальність роботи зумовлена необхідністю теоретичного осмислення сучасного урбанонімікону столиці як динамічної семіотичної системи, що перебуває в стані інтенсивної деколонізаційної трансформації. Обґрунтовано концепцію лінгвістичного кодування як процесу вторинної семіотизації урбаністичного ландшафту, де мовні знаки виступають носіями колективної пам’яті, національних цінностей та ідеологічних настанов суспільства. Шляхом аналізу 2833 урбанонімів (годонімів та агоронімів) експліковано розгалужену ієрархію лінгвістичних кодів. Виявлено домінування меморативного коду, який еволюціонує від індивідуалізованих номінацій до героїзації колективних суб’єктів спротиву, конструюючи оновлений національний пантеон – від актуалізованого ономастикону давньоруського періоду до вшанування героїв сучасної російсько-української війни. Особливу увагу приділено локативному коду, що через механізми трансонімізації астіонімів, оронімів та мікротопонімів маркує геокультурну приналежність Києва до європейського цивілізаційного ареалу. У статті проаналізовано антропогенне, нумеративне та натуралістичне кодування, що відображають інфраструктурний, логістичний та естетичний вектори освоєння міського простору. Висвітлено проблему лінгвістичних ризиків – «семантичного шуму» та паронімічної атракції, спричинених наявністю годонімів-дублетів та ідеологічно амбівалентних назв, що породжують когнітивний дисонанс у сучасному публічному дискурсі. Доведено, що мовна вербалізація простору Києва зміщується від прагматичної орієнтації до аксіологічно маркованого конструювання ідентичності. Зроблено висновок, що лінгвістичне кодування є ключовим інструментом деколонізації семіосфери міста, що перетворює Київ у цілісний та самобутній український культурний текстThe article deals the mechanisms of formation of the linguistic space of Kyiv through the prism of linguistic coding of objects of nomination. The relevance of the work is due to the need for theoretical understanding of the modern urbanonym of the capital as a dynamic semiotic system, which is in a state of intensive decolonization transformation. The concept of linguistic coding as a process of secondary semiotization of the urban landscape, where linguistic signs are carriers of collective memory, national values, and ideological guidelines of society, is substantiated. The analysis of 2833 urbanonyms (hodonyms and agoronyms) made it possible to expound a branched hierarchy of linguistic codes. It is shown that the commemorative code dominates. It evolves from individualized nominations to the heroization of collective subjects of resistance, and also constructs an updated national pantheon – from the updated onomasticon of the period of Ancient Rus to the honoring of the heroes of the modern Russian-Ukrainian war. Special attention is paid to the locative code. It marks the geocultural affiliation of Kyiv to the European civilizational area through the transonymization of astionyms, oronyms and microtoponyms. The article analyzes anthropogenic, numerical, and naturalistic coding, which reflect the infrastructural, logistical, and aesthetic vectors of urban space development. . It is spoken in detail the problem of linguistic risks – “semantic noise” and paronymic attraction. They are caused by homonyms-doublets and ideologically ambivalent names, which generate cognitive dissonance in modern public discourse. It is proven that the linguistic verbalization of the Kyiv space is shifting from a pragmatic orientation to an axiologically marked construction of identity. Conclusions are drawn that linguistic coding is a key tool for decolonizing the city’s semiosphere, transforming Kyiv into a holistic and distinctive Ukrainian cultural textukлінгвістичне кодуваннягодонімагороніммовний простір містаколективна пам’ятьмотиватормотиватlinguistic codinghomonymagoronymlanguage space of the citycollective memorymotivatormotivateArticle0000-0002-5741-463X10.32782/philspu/2026.13.4