Лі ХуасіньLi Khuasin2024-11-122024-11-122023Лі, Хуасінь Європейський вплив та стильові конотації у китайській фортепіанній музиці XX – початку XXI століття [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософії : [спец.] 02 «Культура і мистецтво», 025 «Музичне мистецтво» / Лі Хуасінь ; МОН України, Сумський держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка ; наук. керівник Т. Б. Каблова. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2023. – 205 с.https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/15968Дисертація присвячена комплексному висвітленню західних, зокрема європейських, впливів та похідних від цього процесів стильових конотацій у китайській фортепіанній музиці кінця XX – початку XXI ст. Творчість провідних композиторів Китаю розглядається у контексті естетичного ландшафту стильових змін, що відбувалися у Західній культурі та імпліцитно входили до азійської музичної культури через. У роботі розглянуто історію входження західної музичної культури до Китаю та проаналізовано соціальні та політичні аспекти. Висвітлено, що фортепіанна музика китайських композиторів відзначається актуальністю як об'єкт дослідження з ряду об'єктивних причин. Зазначене пояснюється значним обсягом музичних творів, які накопичилися протягом столітньої історії розвитку фортепіанної музики у Китаї, що обумовило проведення детального аналізу та виявити спільні стилістичні риси. Розглянуто фортепіанні композиції китайських композиторів, що дозволило вивчити особливості творчого підходу китайських композиторів до роботи з національним та міжнаціональним музичним матеріалом. Дослідження стилістичних напрямків у фортепіанній музиці трактовано з позицією потенційної популяризації китайської музичної культури як вагомої складової шляхів популяризації музичного спадку китайських композиторів і сприяє розвитку інтересу до цього виду мистецтва. Розглянуто генезу музичного комунікативного простору між сходом і заходом, яке стало підґрунтям для конотації музичних стилів, що виявилося результатом взаємодії декількох важливих чинників. Акцентовано, щодо місця та ролі місіонерській діяльності, як провідного вектору інтеграції західної культури в китайську музику. Виявлено, що процес впливу китайської культури на західний світ мав більш емоційно-виразний репрезентативний характер, що залежало від конкретних представників західної культури, які вносили елементи китайської музики у західну культуру, зокрема в європейську, розглядаючи її з позицій екзотичного феномену. Висвітлено, основні механізми взаємодії східної та західної культур, а саме впровадження основ вищої музичної освіти, орієнтованої на провідні європейські консерваторії, отримання освіти у європейських закладах освіти. Цей підхід дозволив впроваджувати європейські музичний інструментарій та сприяв створенню перших національних симфонічних оркестрів у містах Шанхай, Пекін та Харбін. Інтерес до європейської музики, полягав у вивченні історичного досвіду та сучасних підходів з їх подальшою імплементацією у фортепіанне мистецтво Китаю. Значущим аспектом є діяльність німецьких музикантів Вольфганга Френкеля і Юргена Шлосса, які працювали в Шанхайській консерваторії. їхній внесок у музичну освіту в Китаї став важливим фактором у знайомстві китайських студентів з атональними та серійними техніками та творами майстрів Нової віденської школи. Цей етап розглядається як ключовий у встановленні стильових основ китайської музичної культури. Він відзначився акцентом на балансу між збереженням традицій, вивченням старовинної музики та сучасної західної композиторської творчості з метою синтезування національних і східних музичних елементів з західними композиційними техніками. Ця спрямованість саме на стилістичний синтез обумовила потенційні процеси стильової взаємодії в китайській музичній культурі. Виявлено, що період від 1915 до 1970-х років відзначався важливою роллю романтизму як основи для стильової взаємодії в китайській фортепіанній музиці. У контексті еволюції стилістичного розвитку китайської фортепіанної музики були виділені основні тенденції у композиторській творчості, що включали адаптацію романтичного стилю та змістовність імпресіонізму. Висвітлено, що перша половина XX століття в музичній культурі Китаю являє собою період балансування на межі «свого» та «чужого». Зазначене обумовлено необхідністю встановлення контакту між принципово новими, незвичними для китайської культури ідеями Заходу та власними традиційними цінностями. Цей процес призвів до синтезу на більш глибинних рівнях, включаючи ідейно-змістовний і композиційний, при цьому в пріоритеті стояло створення китайського музичного стилю. У контексті розгляду романтизму в музиці були проаналізовані два підходи до сприйняття та відбиття реальності - конкретно-достовірний та аксіологічний, ціннісно-утворюючий. Отримані результати свідчать про те, що аксіологічний підхід був переважаючим у романтичному мистецтві. Охарактеризовано основні стилістичні напрямки та композиційні техніки у фортепіанній музиці другої половини ХХ-початку XXI ст., серед яких авангард, сонорність, серійність, серіальність, алеаторику та постмодерністські тенденції. Активізація китайського авангарду розпочалася з 1980-х років і була безпосереднім наслідком західних впливів, отриманих завдяки навчанню китайських музикантів за кордоном та освітнім ініціативам в самому Китаї. Визначено, що неофольклорні тенденції відзначаються у творах таких композиторів, як Чень І та Чжоу Лун, які використовують елементи національної музики архаїчного періоду та фольклорні мотиви.Творчість деяких композиторів, зокрема Чень Циган, відзначається поставангардними явищами у своїй творчості. Серійну та серіальну техніки виявлено у творчості Чень І, Пан Чжиміня та Чень Мінчжі, що також вказує на вплив авангардних течій. Сонорика - у творі Ло Чжунжуна, а алеаторика в музиці Гао Піна, Тан Дуна та Цао Гуанпіна. Деякі композитори, такі як Чу Ванхуа, намагаються зберегти національну своєрідність у своїх творах, поєднуючи елементи китайської музики архаїчного періоду з техніками імпресіонізму та мінімалізму, що є характерними для європейських музичних течій. Раціональність мислення в авангардній творчості китайських композиторів проявляється у багатьох аспектах, включаючи застосування нумерологічного методу та дотримання суворої симетрії у побудові музичних форм. Один з прикладів цього підходу можна побачити у творчості композитора Яо Хенлу. Визначено, що однією з основних характеристик сучасної китайської музики є поєднання різних стилів та технік в одному творі. Проаналізовано твори композитора Лян Лея та виявлено використання серійної, серіальної та сонорної технік в одному музичному творі, що обумовило багатогранну структуру та насичені звукові текстури. Композитори як Тан Дун, Лян Лей та Чень Сяоюн вивчають та розробляють нові тембральні можливості фортепіано та впроваджують їх у свої твори, що є генезисом нового стилю та сприяє розвитку сонористичного напрямку в китайській музиці, де важливий акцент робиться на звуковій структурі та виразності Алеаторні техніки, тобто випадкові або стохастичні елементи в музиці, використовуються менш інтенсивно та достатньо обмежено, переважно в окремих фрагментах музичних творів, які використовують авангардні техніки. Зазначене надає додаткової експериментальності та несподіваності деяким частинам композицій. Визначено особливе місце постмодернізм як потужної складової у творчості китайських композиторів, де він слугує як спосіб відкриття нових інтерпретаційних можливостей та експериментів. Філософська складова постмодернізму проявляється у творчості Чжао Сяошена через використання авторського методу тайцзи, що базується на давньокитайській філософсько- естетичній системі. Ці різноманітні стилістичні напрямки та композиційні техніки свідчать про багатогранність та еволюцію китайської фортепіанної музики у відповідь на глобальні музичні впливи. Проаналізовано фортепіанні твори китайських композиторів з позиції конотації стилів у контексті розвитку китайської фортепіанної музики та поєднання у ній різних музичних традицій. Серед проаналізованих творів, сонатина для фортепіано Ван Лісана (1957), яка розглядається з позицій твору, що визначив магістральний вектор розвитку китайської фортепіанної музики. В цьому творі відбувається злиття традицій фольклорного музикування та європейської академічної спадщини. Китайський національний колорит тут представлений через імітацію звучання народних інструментів та використання традиційних китайських ладів. Європейські впливи визначено у побудові циклу, формі окремих частин, поліфонізації фактури у розробці, що також є достатньо типовий для цього розділу у типовому форматі. Проаналізовано твір Ло Чжунжуна, «Три п'єси для фортепіано» (1986), де результатом поєднання західних музичних традицій з китайськими визначено застосування додекафонної техніки. Наголошено на використанні вчення Й. М. Хауера про «тропи», що також трактовано з позиції конотації європейських та китайських музичних підходів. Використання серійної техніки у фортепіанних творах китайських композиторів, таких як Чень Мінчжі, Яо Хенлу і Цао Гуанпін, визначено як результат злиття символічного значення природного простору та сучасних європейських композиційних технік. Розглянуто сонатну творчість Чу Ванхуа, Джан Чао і Тан Дуна з позицій постмодернізму та проаналізовано еклектичні риси у руйнуванні традиційних жанрово-смислових цінностей європейського циклу та відмову від традиційних діалектичних підходів. Найбільш складним різновидом синтезу національних традицій та європейської системи композиції став авторський метод творення тайцзи, розроблений композитором Чжао Сяошеном на основі однойменної давньокитайської філософсько-естетичної системи. Процес конотації різних музичних стилів у фортепіанній музиці Китаю виник завдяки ряду чинників. По-перше, історичні та культурні зміни, такі як період революційних змін та спроби асиміляції західних цінностей у початковому XX столітті, створили умови для знайомства з західною музикою та її впливу на місцеву творчість. Політичні фактори, зокрема Культурна революція, тимчасово обмежували доступ до західної музики, але пізніше лібералізація відкрила нові можливості для її вивчення та впливу. Китайські композитори виявили інноваційний підхід, спрямований на адаптацію західної музичної культури до китайського контексту. Вони поєднували свою національну ідентичність та музичні традиції з ідеями та техніками західної музики, створюючи унікальні стильові зразки, які відзначалися конотаційними процесами елементів обох культур. Поєднання традицій та інновацій виявилися основною особливістю їх творчого підходу. Зростаючий культурний обмін та зростаюча роль Китаю на світовій сцені також сприяли контамінації різних музичних стилів, що стали невід'ємною частиною соціо-історичного контексту.It discusses the main subject and scope of the work, which is dedicated to exploring the Western, particularly European, influences and stylistic connotations in Chinese piano music from the late 20th to early 21st centuries. The research aims to examine how leading Chinese composers' creativity has been influenced by and integrated with the evolving Western and European aesthetic landscape, and how these influences have become part of Asian musical culture. The text seems well-structured and clearly conveys the central theme of the dissertation. If you have any specific questions or need further assistance with this text or your research, please feel free to ask. The work examines the history of the entry of Western musical culture into China and analyzes its social and political aspects. It is emphasized that the piano music of Chinese composers is highly relevant as a subject of research for several objective reasons. This is due to the significant volume of musical works that have accumulated over the century-long history of piano music development in China, enabling a detailed analysis and the identification of common stylistic features. The piano compositions by Chinese composers were studied, which allowed for an exploration of the peculiarities of Chinese composers' creative approaches to working with both national and international musical material. The study of stylistic trends in piano music is approached from the perspective of the potential popularization of Chinese musical culture as an important component in promoting the musical heritage of Chinese composers, contributing to the development of interest in this art form. The genesis of the musical communicative space between the East and the West was examined, forming the foundation for the confluence of musical styles resulting from the interaction of several significant factors. Particular emphasis is given to the role of missionary activity as a key driver of the integration of Western culture into Chinese music. The process also revealed that the influence of Chinese culture on the Western world had a more emotionally expressive and representative character, dependent on specific individuals from Western culture who introduced elements of Chinese music, particularly into European culture. These elements were often considered exotic phenomena. The primary mechanisms of interaction between Eastern and Western cultures are highlighted, particularly the introduction of fundamental principles of higher musical education, with a focus on leading European conservatories, and the enrollment of students in European educational institutions. This approach facilitated the introduction of European musical instruments and played a significant role in the establishment of the first national symphony orchestras in cities such as Shanghai, Beijing, and Harbin. The interest in European music extended to the study of historical traditions and contemporary approaches, which were subsequently incorporated into the piano art of China. A noteworthy aspect of this interaction is the contributions made by German musicians Wolfgang Fraenkel and Jurgen Schloss during their tenure at the Shanghai Conservatory. Their work was instrumental in advancing music education in China and played a crucial role in introducing Chinese students to atonal and serial techniques, as well as the works of masters from the New Viennese School. This stage can be considered as key in establishing the stylistic foundations of Chinese musical culture. It was noted for its emphasis on the balance between the preservation of traditions, the study of ancient music and modem Western compositional creativity with the aim of synthesizing national and Eastern musical elements with Western compositional techniques. This focus on stylistic synthesis determined potential processes of stylistic interaction in the Chinese music scene. It was revealed that the period from 1915 to the 1970s was marked by the important role of romanticism as the basis for stylistic interaction in Chinese piano music. In the context of the evolution of the stylistic development of Chinese piano music, the main trends in the composer's work were highlighted, including the adaptation of the romantic style and the content of impressionism. It is highlighted that the first half of the 20th century in the musical culture of China is a period of balancing on the border between "own" and "other". This was due to the need to establish contact between fundamentally new ideas unusual for Chinese culture and traditional values. This process led to a synthesis at deeper levels, including conceptual and compositional, while the priority was the creation of a Chinese musical style. During the examination of the Romantic style in music, two approaches to perceiving and reflecting reality were analyzed: the concrete, authentic approach and the axiological, value-forming approach. The results obtained indicate that the axiological approach predominated in Romantic art. The text goes on to characterize the main stylistic trends and compositional techniques in piano music from the latter half of the 20th century to the early 21st century. These include avant-garde, sonority, serialism, aleatoric composition, and postmodem trends. The activation of the Chinese avant-garde movement began in the 1980s, directly influenced by Western ideas acquired through the training of Chinese musicians abroad and educational initiatives within China. Neo-folkloric tendencies are observed in the works of composers such as Chen I and Zhou Long, who incorporate elements of archaic national music and folk motifs. Some composers, notably Chen Qigan, incorporate post-avant-garde elements into their work. Serial and serialist techniques can be found in the compositions of Chen I, Pan Zhimin, and Chen Mingzhi, reflecting the influence of avant-garde trends. Sonority is a notable feature in Luo Zhongzhong's work, while aleatoric composition is prevalent in the music of Gao Ping, Tang Dong, and Cao Guangping. Certain composers, like Chu Wanghua, endeavor to maintain a sense of national identity in their works, combining elements of archaic Chinese music with impressionistic and minimalist techniques characteristic of European musical movements. The avant-garde work of Chinese composers showcases a rational approach in various aspects, including the use of numerological methods and strict symmetry in constructing musical forms. An example of this approach can be seen in the compositions of Yao Henlu. An important characteristic of modem Chinese music is its incorporation of different styles and techniques within a single composition. This approach was examined through the analysis of composer Liang Lei's works, revealing the use of serial, sonorous, and serialist techniques within a single piece of music. This blending creates a multifaceted structure and rich sound textures. Composers like Tang Dong, Liang Lei, and Chen Xiaoyun actively explore and develop new timbral possibilities of the piano, integrating them into their compositions. This contributes to the advancement of the sonoristic direction in Chinese music, which places significant emphasis on sound structure and expressiveness. Aleatory techniques, involving random or stochastic elements in music, are employed to a lesser extent and in a more limited fashion, typically in isolated segments of works that utilize avant-garde techniques. This adds an experimental and unexpected dimension to some parts of the compositions. Postmodernism also plays a significant role in the works of Chinese composers, serving as a means to explore new interpretive possibilities and experimentations. The philosophical dimension of postmodernism is exemplified in Zhao Xiaosheng's work through the incorporation of the author's tai chi method, based on ancient Chinese philosophical and aesthetic principles. These various stylistic trends and compositional techniques bear witness to the adaptability and development of Chinese piano music in response to global musical influences. The piano compositions of Chinese composers are examined from the perspective of their stylistic connotations within the context of the evolution of Chinese piano music, which encompasses a fusion of diverse musical traditions. Among the compositions analyzed, Wang Lisan's piano sonatina (1957) is considered a pivotal work that significantly shaped the direction of Chinese piano music. This piece represents a fusion of folk music traditions and European academic heritage. It incorporates Chinese national flavors through the imitation of folk instruments and the use of traditional Chinese modes. European influences are evident in the composition's structure, the form of individual sections, and the polyphonic texture in its development. The work of Luo Zhongzhong, «Three Pieces for Piano» (1986), is also analyzed, highlighting the use of the dodecaphonic technique as a result of combining Western and Chinese musical traditions. Particular emphasis is placed on the application of Y. M. Hauer's teaching on "tropes," interpreting it as a convergence of European and Chinese musical approaches. The incorporation of serial techniques in the piano compositions of Chinese composers like Chen Mingzhi, Yao Henglu, and Cao Guangping is defined as a result of merging the symbolic meaning of natural space with modem European compositional techniques. The sonatas composed by Chu Wanhua, Zhang Chao, and Tang Dong are examined through the lens of postmodernism and their eclectic features in challenging traditional genre-semantic values inherent in the European cycle. Additionally, their rejection of traditional dialectical approaches is analyzed. Among these works, the author's method of creating tai chi, developed by composer Zhao Xiaoshen based on the ancient Chinese philosophical and aesthetic system of the same name, represents the most intricate synthesis of national traditions and the European system of composition. The connotation of different musical styles in Chinese piano music emerged as a result of several factors. Firstly, historical and cultural changes, including the periods of revolutionary transformation and attempts to assimilate Western values in the early 20th century, set the stage for exposure to Western music and its influence on local creativity. Political factors, such as the Cultural Revolution, temporarily restricted access to Western music. However, later periods of liberalization opened up new opportunities for its study and influence. Chinese composers adopted an innovative approach aimed at adapting Western musical culture to the Chinese context. They amalgamated their national identity and musical traditions with Western music's ideas and techniques, creating unique stylistic patterns characterized by connotative processes from both cultures. The fusion of tradition and innovation was a central feature of their creative approach. As cultural exchange grew, and China's role on the world stage expanded, it further facilitated the blending of various musical styles, making them an integral part of the socio-historical context.ukкитайська фортепіанна культурастильконотаціякомпозиторські технікипостмодернізмавангардChinese piano culturestyleconnotationcompositional techniquespostmodernismavant-gardeThesis