Берестовська Олександра ВолодимирівнаBerestovska Oleksandra Volodymyrivna2026-06-162026-06-162026Берестовська О. Темп – не число: диригентська інтерпретація крізь століття [Текст] / О. Берестовська // Слобожанські мистецькі студії : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [редкол.: О. К. Зав’ялова, С. Бєдарєва, Л. Вікаріуш та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2026. – Вип. 2 (11). – С. 13–18. – DOI: https://doi.org/10.32782/art/2026.2.2https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/18403Розглядаючи колективне виконання творів попередніх епох, не можна оминути увагою важливу участь диригента у створені інтерпретації. Окрім розуміння тонкощів та традицій виконавства у відповідний період, перед ним постає новий виклик – пошук «ідеального» темпу. Для об’єктивного прочитання музичного твору та передачі інтерпретації виконавцям, керівнику музичного колективу необхідно врахувати культурно-історично підґрунтя. Хибно обмежуватися лише вивченням історії написання твору та біографії композитора, це можна порівняти із невеликим елементом великого пазлу. Все ж таки партитури приховують схематичні «натяки» композиторського задуму, зашифровані засобами музичної нотації, а саме – термінами, показниками розміру та метричної наповненості, тонкими нюансами інструментування, що за умови прозорливого аналізу сприяють визначенню швидкості виконання. Сучасні диригенти під час вивчення творів попередніх епох не мають можливості комунікації із композитором для узгодження виконавської інтерпретації та, особливо, точності визначення темпу. Так, поява метроному, що мала б полегшити фіксацію композиторами бажаної швидкості виконання, в перші роки існування створювала додаткові проблеми у трактуванні цих міток. Попри прийняття музичною спільною нововведення, означений у партитурі темп визначався диригентами-інтерпретаторами ХІХ століття як об’єктивна абсолютна швидкість, піддаючи музичний матеріал низкою агогічних відхилень. Втім, зауважено на тому, що великий обсяг творів записаний із використанням термінів, що мають більше відношення до визначення характеру, аніж швидкості виконання. У зв’язку з цим, у статті розглянуто особливості визначення темпової складової виходячи з аспектів, що були відображені композитором у партитурі, а також виконавських традицій. Дослідження спрямоване на визначення особливостей інтерпретації темпів диригентами попередніх епох, шляхом аналізу сучасних досліджень, реконструкцій подій, історичних джерел та спогадів сучасників. За неможливості об’єктивної оцінки виконання, що пов’язано із відсутністю аудіо- чи відеозаписів, було здійснено історичне моделювання шляхів пошуків та інтерпретації диригентами (прадиригентами) темпоральності в музиці.When considering the collective performance of works from earlier eras, one cannot ignore the conductor’s crucial role in creating the interpretation. In addition to understanding the nuances and performance traditions of the relevant period, the conductor faces a new challenge: finding the “ideal” tempo. To objectively interpret a musical work and convey that interpretation to the performers, the leader of a musical ensemble must take into account the cultural and historical context. It is a mistake to limit oneself to merely studying the history of the work’s composition and the composer’s biography. This is comparable to a small piece of a large puzzle. Nevertheless, scores conceal schematic “clues” to the composer’s intent, encoded through musical notation – specifically, terms, time signatures, and rhythmic density, as well as subtle nuances of instrumentation – which, when analyzed with insight, help determine the performance tempo. Today's conductors, when studying works from earlier eras, lack the ability to communicate with the composer to coordinate the performance interpretation and, especially, the precise determination of tempo. Thus, the advent of the metronome, which was intended to facilitate composers’ ability to set the desired performance speed, created additional problems in interpreting these markings during its early years. Despite the musical community’s acceptance of this innovation, the tempo specified in the score was interpreted by 19th-century conductors-interpreters as an objective, absolute speed, subjecting the musical material to a series of agogic deviations. Moreover, it has been noted that a large number of works were notated using terms more relevant to defining character than to performance speed. In this regard, the article examines the specifics of determining the tempo component based on aspects reflected by the composer in the score, as well as performance traditions. The study aims to identify the characteristics of tempo interpretation by conductors of previous eras through the analysis of contemporary research, reconstructions of events, historical sources, and the memoirs of contemporaries. Given the impossibility of an objective assessment of the performance due to the absence of audio or video recordings, a historical modeling of the ways in which conductors (early conductors) sought and interpreted tempo in music was carried out.ukдиригентінтерпретаціятемпісторичне виконавствовиконавська традиціякультурно-історична епохамузичне мистецтвоconductorinterpretationtempohistorical performanceperformance traditioncultural-historical eramusical artArticle0000-0002-4736-535210.32782/art/2026.2.2