Kudinov Dmytro ValeriiovychКудінов Дмитро ВалерійовичSkusynets AnnaСкусинець Анна2025-01-142025-01-142024Kudinov D. Legal Regulation of Charity in the Russian Empirein the Post-Reform Period [Теxt] / D. Kudinov, А. Skusynets // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2024. – № 4. – С. 108–120. – DOI:10.31110/consensus/2024-04/108-120https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/16239The purpose of this study is to identify and analyze the characteristics of legal regulation concerning charitable activities in the Russian Empire during the post-reform period. Methodology: The research is grounded in the principles of objectivity, historicism, and systematicity, employing both general scientific methods – such as analysis, concretization, and comparison – and specialized approaches, including historical-legal, formal-legal, historical-genetic, historical-systemic methods, and diachronic analysis. The scientific novelty of this study lies in its systematic examination of the process that shaped Russian law in the area of charity, marking a first in domestic historiography. Conclusions: The research confirms that the state sphere of charity emerged as a systemic phenomenon during the era of CatherineII; however, substantial legal regulation of charitable matters was established only during the reign of AlexanderII. Throughout the post-reform era, the Statute of Public Welfare of 1857 served as the primary legislative act governing charity. The findings indicate that the procedure for establishing charitable institutions in the latter half of the 19th century was significantly streamlined, as it no longer necessitated mandatory approval from the monarch. Charitable matters fell under the jurisdiction of the Ministry of Internal Affairs, which actively sought and achieved the delegation of certain powers regarding charity to local self-government bodies primarily tasked with developing institutions to assist the elderly, sick, and homeless. It is noteworthy that legislation did not set forth norms regulating the forms and limits of charitable assistance, leaving these factors entirely contingent upon the resources and willingness of individuals or legal entities providing support. In contrast, legal provisions did address the establishment of societies focused on caring for the impoverished, as well as the intricacies of executing wills for charitable bequests, initiating named scholarships, and managing kitchen collections. The activities of the ‘Grot commission’ are highlighted as a significant milestone in charity lawmaking, as it initiated the development of a draft law rooted in domestic charitable traditions, aimed at systematically enhancing social welfare.Мета роботи –визначити та проаналізувати особливості правового регулювання доброчинної діяльності в Російській імперії у пореформений період.Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, історизму та системності із застосуванням загальнонаукового (аналізу, конкретизації, порівняння) та частково-наукових методів (історико-правовий, формально-юридичний, історико-генетичний, історико-системний методи, метод діахронного аналізу).Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що вперше у вітчизняній історіографії системно розкрито процес формування російського права в сфері доброчинності.Висновки. Підтверджено, що державна сфера благодійності, як системне явище, зародилося в епоху КатериниІІ. Утім, належне юридичне регулювання різних питань благодійності запроваджується вже в часи царювання ОлександраІІ. Упродовж усієї пореформеної епохи основним актом регламентування доброчинності залишався Статут громадського піклування 1857р. З’ясовано, що процедура формування благодійних установ у другій половині 19ст. суттєво полегшилася, оскільки не потребувала обов’язкової санкції з боку монарха. Загальні справи благодійності перебували у відомстві Міністерства внутрішніх справ, котре прагнуло (і добивалося) передачі частини повноважень у сфері доброчинності органам місцевого самоврядування. Останні, здебільшого, зобов’язувалися створювати установи допомоги літнім, хворим і безпритульним. Виявлено, що законодавство не встановлювало норм, які мали б регламентувати форми і межі надання благодійної допомоги. Її обсяг цілком залежав від можливостей і волі фізичної чи юридичної особи, яка надавала допомогу. Натомість регламентувалися питання створення товариств опіки над збіднілим населенням, нюанси виконання тестаментів у частині заповідання коштів на благодійні цілі, право на запровадження іменних стипендій, унормування кухольних зборів. Обґрунтовано, що найвищим етапом правотворчості в сфері доброчинності слід визнати діяльність т.зв. «комісії Грота», що приступила до розробки законопроєкту, який мав би ґрунтуватися на засадах вітчизняних традицій доброчинності й поставити соціальну опіку на системні рейки.encharityStatute of Public WelfareMinistry of Internal AffairswillfundraisingcommissionKonstantin GrotблагодійністьСтатут громадського піклуванняМіністерство внутрішніх справзаповіткухольний збіркомісіяКостянтин ГротArticle0000-0002-1516-576X0009-0005-3983-952910.31110/consensus/2024-04/108-120