Особливості формування англомовної соціальної компетентності у процесі навчання діалогічного мовлення в учнів 6-го класу закладів загальної середньої освіти

Abstract

У статті висвітлено низку теоретичних положень щодо особливостей формування англомовної соціальної компетентності у процесі навчання діалогічного мовлення учнів 6-го класу закладів загальної середньої освіти. Систематизовано підходи до визначення поняття «англомовна соціальна компетентність» та проаналізовано її специфічні складники: знання правил вербального й невербального спілкування, мовного етикету, табу, ритуалів, звичаїв та вміння такими знаннями користуватися на практиці. Уточнено складники компетентності в діалогічному мовленні. Узагальнено вимоги до формування англомовної соціальної компетентності у процесі навчання діалогічного мовлення представлені в чинній шкільній програмі МОН для учнів 6-го класу закладів середньої загальної освіти. Доведено методичну доцільність інтегрованого формування в учнів 6-го класу закладів загальної середньої освіти соціальної компетентності та компетентності в діалогічному мовленні.

The article overviews the theoretical prerequisites as for the organization of the process of forming social competence of the 6th form pupils in secondary education institutions in the process of learning dialogic speech. The approaches to defining the notion “social competence” were singled out and the special components of the competence mentioned were analyzed, among which there are the knowledge of verbal and non-verbal communication, language etiquette, taboo, rituals, traditions and customs and the skills to use. The necessity of teaching understanding non-verbal signals in the process of forming of linguo-sociocultural competence is proved. Non-verbal signals are defined as the meaningful movements of a person, including gestures, mimics, pantomimics, changes of personal space, distance, particularities of voice and the specific static details as clothing, style of hairdo, accessories, jewelry, tattoos etc. It is proved that bearing implicit great meaning, those nonverbal signals mentioned should be taken into consideration. The whole number of nonverbal symbols as the non-verbal behavior of a person express psychological states of a person, his/her attitude to the partner and to the situation in which the conversation takes place in general. The components of the dialogic speech competence were studied. The requirements concerning forming social competence of the 6th form pupils in secondary education institutions in the process of learning dialogic speech were generalized. According to the research conducted, the problem of forming linguosociocultural competence is stated in general, when the specific tasks, which concern non-verbal signals in the process of communication, taboos, etiquette are not specified. Thus, the article is aimed at observing the problem of integral forming social competence of the 6th form pupils in secondary education institutions in the process of learning dialogic speech.