European Teacher Education Area: the Transformation of Teacher education Practices in Europe

Abstract

У статті досліджено особливості трансформації педагогічної освіти в контексті створення Європейського простору педагогічної освіти (ЕТЕА). У статті на основі контент-аналізу європейської педагогічної освіти визначено механізми, процеси та ключові агенти, які взаємно підсилюють один одного для формування процесу європеїзації в освіті вчителів. Для аналітичних цілей означені механізми, процеси та ключові агенти було згруповано відповідно до їх функцій у такі основні категорії: 1) координація політики; 2) міжгалузеві інструменти; 3) управління на основі фактів; 4) Болонський процес; 5) освітні програми; 6) стейкхолдери. Доведено, що з точки зору європеїзації, поява ЕТЕА є результатом «кругового підходу», який поєднує вертикальні та горизонтальні процедури трансформації політики. Визначено майбутні тенденції політики реформування освіти ЄС: 1) зростання ролі ЄС в освітній політиці, включаючи політику щодо педагогічної освіти, а також збільшення його здатності впливати на розвиток освіти держав- членів ЄС; 2) постійна можливість інших галузей впливати на розвиток освіти. Констатовано, що європеїзація галузі може або посилити існуючу напруженість, або функціонувати як засіб від історично вкорінених протиріч. Для того, щоб уможливити появу нових інноваційних рішень, процес європеїзації повинен дати можливість системам педагогічної освіти визначити власні організаційні моделі, ураховуючи, що різні країни можуть перебувати на різних стадіях формулювання та впровадження освітньої педагогічної політики.

The article explored the features of the transformation of teacher education in the context of the creation of the European Teacher Education Area (ETEA). Based on the content analysis of European teacher education, the article identifies and characterizes the mechanisms, processes and key agents mutually reinforcing each other to form the process of Europeanization in teacher education. For analytical purposes, these mechanisms, processes and key agents have been grouped according to their functions in the following main categories: 1) policy coordination; 2) cross-industry instruments; 3) fact-based management; 4) Bologna Process; 5) educational programs; 6) stakeholders.