Development of Piano Schools in China and Ukraine: Historical Context

Abstract

The article identifies the historical context of the piano schools development in China and Ukraine. The factors that formed the basis of the periodization of the studied phenomenon in both countries are identified. The periodization of the piano schools development in China and Ukraine has been carried out. As a result of a comparative analysis of the historical development of piano education in China and Ukraine, the common features of training pianists during a certain historical period were clarified, such as: the influence on the development of piano education of Western European and Russian traditions; national basis for the development of piano schools in both countries; opening of a significant number of art education institutions, including higher education institutions; availability of a large number of music programs of international level; opening of factories for the production of piano; rapid introduction of conservatory piano education.

У статті визначено історичний контекст розвитку фортепіанних шкіл Китаю та України. Виявлено чинники, які було покладено в основу періодизації досліджуваного феномену в обох країнах, а саме: історичний контекст; соціокультурні умови; соціальна політика країн; політичні події; внутрішні закономірності розвитку підготовки піаністів-виконавців у системі вищої музичної освіти. Здійснено періодизацію розвитку фортепіанних шкіл Китаю та України. Так, у Китаї налічується три періоди з відповідними етапами: І період – зародження з трьома етапами (католицький (поч. ХVII століття – останнє десятиліття ХVIIІ століття, протестантський (ХІХ століття), державницько-просвітницький (поч. ХХ століття)); ІІ період – становлення з двома етапами (започаткувальний (30–40-і роки ХХ століття), активізаційний (поч. 50-х років – перша половина 60-х років ХХ століття)); ІІІ період – розквіту з трьома етапами (дезорганізаційний (друга половина 60-х років – 70-і роки ХХ століття), відновлення (80–90-і роки ХХ століття), популяризація (2000–2010-і роки)). Відповідно, в Україні розвиток фортепіанних шкіл відбувався в такому історичному контексті: І період – аматорський (перша половина ХІХ століття); ІІ період – становлення (друга половинна ХІХ століття); ІІІ період – професіоналізації (кінець ХІХ – перша чверть ХХ століття); IV період – популяризації (1940 – 50-і рр.); V період – постмодерністський (1960 – 80-і рр.); VІ період – розквіту (90-і рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.). У результаті порівняльного аналізу історичного розвитку фортепіанної освіти Китаю та України з’ясовано спільні риси підготовки піаністів протягом певного історичного періоду, як-от: •вплив на розвиток фортепіанної освіти західноєвропейської і російської традицій; •національне підґрунтя розвитку фортепіанних шкіл обох країн; •відкриття значної кількості мистецьких закладів освіти, у тому числі й вищої; •наявність великої кількості музичних програм міжнародного рівня; •відкриття фабрик із виробництва фортепіано; •швидке впровадження консерваторської фортепіанної освіти.