Перегляд за Автор "Kyselov Yurii Oleksandrovych"
Зараз показуємо 1 - 7 з 7
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Географічні аспекти російсько-української війни(CумДПУ імені А.С. Макаренка, Сумський відділ Українського географічного товариства, 2022) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii OleksandrovychРозглянуто основні географічні чинники перебігу подій сучасної російсько-української війни. Відзначено, що такими чинниками є ландшафт, характер кордонів, етноконфесійний склад населення й особливості господарського комплексу прикордонних реґіонів, транспортна мережа. Зауважено, що поліський ландшафт явив перешкоду для руху російських військ до Києва, тоді як степовий ландшафт півдня України сприяв їхньому просуванню до Каховської ГЕС і Запорізької АЕС. Іншим географічним чинником поразки Росії під Києвом стала слабка розвиненість транспортних комунікацій на північ від столиці. Конфігурація українсько-російського кордону зробила найбільш вразливою територію Луганської області, що виразно проявилося при повномасштабному російському вторгненні в Україну. Наголошено, що етноконфесійні особливості прикордоння, які мали істотне значення на початку війни у 2014 р., втратили вагу в ході її ескалації у 2022 р.Документ Геософічні аспекти формування території України(Гельветика, 2024) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii OleksandrovychАктуальність дослідження: сучасна російсько-українська війна, в ході якої держава-аґресор анексує тимчасово окупо-вані території України як нібито «одвіку російські», з особливою гостротою ставить питання про українські етнічні межі та кордони українських державних утворень, які існували в минулому. Предметом дослідження є процес формування укра-їнської національної території як у контексті поширення українців у Євразії, так і закріплення державних кордонів на різних етапах українського державотворення. Мета дослідження: окреслити геософічні аспекти процесу формування української національної території як в етнічному, так і державному контекстах. Методологія дослідження: геософічний підхід, діалек-тика, системний підхід, ландшафтний підхід, історичний метод, картографічний метод, методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Результати дослідження: з геософічних позицій в історичному контексті окреслено шляхи формування україн-ської національної території, проведено диференціацію еволюції українських етнічних меж і державних кордонів та зазначено перспективи можливого зростання території України. Практичне значення: отримані результати можуть бути викори-стані в процесі повоєнної організації території Східної Європи в ході ймовірного розпаду російської федерації. Висновки:еволюція української етнічної території характеризується її зростанням від початку історії державності (ІХ ст.) до кінця ХІХ – початку ХХ ст.; кордони українських державних утворень як у давні часи, так і в ХХ ст., формувалися як відповідно до етнічних меж, так і залежно від зовнішніх обставин. Перспективи подальших досліджень полягають у застосуванні геософічного підходу для аналізу еволюції національних територій інших держав, особливо тих, що межують із російською федерацією, а також тих, що в майбутньому можуть утворитися на її руїнах.Документ Екогеософія – геософія антропогенізованого ландшафту(СумДПУ ім. А. С. Макаренка, Сумський відділ Українського географічного товариства, 2016) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii OleksandrovychВизначено, що той чи інший спосіб ландшафтно-етнічної взаємодії – природний або штучний – зумовлений характером поведінки людської спільноти в природному середовищі. Гармонійних взаємин людини з довкіллям можна досягти за умови «буття-в-ландшафті», спрямованого на раціональну організацію ландшафту, а не підпорядкування його компонентів суб'єктивним інтересам і потребам суспільства.Документ Значення екотонів у ландшафтній структурі поверхні суходолу(2023) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii Oleksandrovych; Сонько Сергій Петрович; Sonko Serhii Petrovych; Шлапак Володимир Петрович; Shlapak Volodymyr Petrovych; Кисельова Октябрина Олександрівна; Kyselova Oktiabryna Oleksandrivna; Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii OleksandrovychУ статті акцентовано увагу на тому, що екотон як конструктивно-географічне поняття набирає популярності серед географів не тільки України, але і світу. Тому метою цієї статті є обґрунтування значення екотону як основної форми ландшафтної організації поверхні суходолу. Встановлено, що безперервні зміни ландшафтного середовища, зумовлені в наш час як природними, так і антропогенними чинниками, неминуче викликають переміщення фізико-географічних меж. Крім того, більшість ландшафтних систем не є однорідними за своїми типологічними характеристиками, а переходи між ними досить розмиті. Це ще більше ускладнює проведення меж і наводить на думку про провідне значення в ландшафтній організації земної поверхні широких межових смуг – екотонів. У пропонованому визначенні екотону наголошено на його ролі як основної форми ландшафтної організації земної поверхні. Запропоновано шість типів екотонів у межах південно-західної частини Східно-Європейської рівнини: 1 – мішані ліси – широколисті ліси; 2 – широколисті ліси – лісостеп; 3 – мішані ліси – лісостеп; 4 – лісостеп – степ; 5 – степ – сухий степ; 6 – сухий степ – напівпустеля. Оскільки явище перехідності є просторово й часово континуальним, то більшу частину суходолу (особливо в помірному поясі) займають екотони, або «екотонні» ландшафти. Протиставленням їм є «граничні» ландшафти, локалізовані в реґіонах з екстремальними природними умовами. Співвідношення «екотонних» і «граничних» ландшафтів на земній поверхні проілюстроване за допомогою ландшафтно-екотонного тетраедра. Формування екотонів у антропогенних ландшафтах (у різному ступені трансформованих людиною) відбувається з часу виникнення відтворювального господарства, а наші дослідження взаємопроникнення природного і людського початків у формуванні, зокрема агроландшафтів, вказують на те, що за рівнем географічності це майже неосяжна сфера наукових досліджень. Отже, дослідження екотонів може стати змістом особливої гілки ландшафтознавства – екотоністики, що мала б зосередитися саме на вивченні природних меж у різних типах ландшафтів.Документ Ландшафт як основне поняття географії(СумДПУ імені А. С. Макаренка, Сумський відділ Українського географічного товариства, 2017) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii OleksandrovychПоняття «ландшафт» ми вважаємо однаково іманентним як природничій, так і суспільній географії. Позаяк тепер практично не залишилося суто природних ландшафтів, будь-які їхні антропогенні модифікації є результатами суспільної діяльності в геопросторі (геокосмі), а отже – являють інтерес для суспільної географії. Відтак, характеризована категорія є загальногеографічною.Документ Обґрунтування поняттєво-термінологічної системи геохоричної реґіоналізації земного простору(Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, Сумський відділ Українського географічного товариства, 2023) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii Oleksandrovych; Кисельова Октябрина Олександрівна; Kyselova Oktiabryna OleksandrivnaВважаємо, що свого загальногеографічного, геохоричного відповідника має кожна територіальна структура й на суперландшафтному рівні. Зокрема, для фізико-географічної області таким є мікрогеохоріон, для фізико-географічного краю - мезогеохоріон. Для вищих таксономічних структур фізико-географічного районування, що об’єднуються в зональний і азональний ряди, ми пропонуємо хоричні відповідники, що складаються з родового й видового понять, а саме - «зональний макрогеохоріон» (аналогічний фізико-географічній підзоні), «азональний макрогеохоріон» (відповідає фізико-географічній країні), «зональний мегагеохоріон» (виступає аналогом фізико-географічній зоні), «азональний мегагеохоріон» (є відповідником субконтинентові), «зональний гігагеохоріон» (відповідає фізико-географічному поясу) та «азональний гігагеохоріон» (аналогічний континентові або океанічній западині). Нарешті, хоричним відповідником ландшафтної оболонки Землі (з якою він просторово збігається) ми вважаємо Пангеохоріон (згаданий хоронім ми пропонуємо зазначати з великої літери як поняття, що виражає унікальний, принципово неповторний об’єкт).Документ Палеогеографічні умови Дніпровського часу та їх роль у формуванні літогенної основи ландшафтів території Сумської області(2023) Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii Oleksandrovych; Нешатаєв Борис Миколайович; Neshataiev Borys Mykolaiovych; Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii OleksandrovychДніпровський час – одна з холодних палеокліматичних епох плейстоцену, яка характеризується широким розвитком льодовикових покривів й охоплювала період тривалістю близько 50 тис. років (від 180 до 127 тис. років тому). Метою цієї статті є з’ясування за допомогою пов’язаного використання хорологічного та історичного підходів ролі дніпровського зледеніння у ландшафтогенезі регіону. Аналіз бурових свердловин гідрогеологічної розвідки, досліджень відслонень у кар’єрах, обривах річкових корінних схилів і глибоких ярів дозволив встановити двочленну будову дніпровського стратолітологічного комплексу в регіоні: нижній (більш давній донно-ерозійний) горизонт валунних відкладів, представлений буруватою чи сірою глиною з включенням фенноскандинавських ерратичних валунів та валунчиків, а також уламків місцевих корінних порід − пісковиків. Верхній молодший горизонт утворений важким валунним суглинком жовтувато-бурого або червонувато-бурого кольору. Ця абляційна морена також містить багато валунчиків, гальки і навіть величезні валуни до 3 м у діаметрі (у наші дні вони трапляються дуже рідко в лісистих місцевостях, оскільки більшістю давно вилучені місцевим населенням на побутові та господарські потреби). У перигляціальній (прикордонній позальодовиковій) смузі, де під час зледеніння існували суворі кліматичні умови, з формуванням багаторічної мерзлоти або потужною сезонною мерзлотою і досить розрідженою біотою, формувалися своєрідн літоморфосистеми й відбувалися специфічні кріосоліфлюкційні морфогенетичні процеси. Останні полягали у значному гравітаційному винесенні пухкої схилової речовини (кріоделювій) та заповненню ним льодовикових флювіогенних морфосистем: річкових долин, балок та ярів. У результаті відбувалося вирівнювання місцевих межирічних плато, терасових та корінних схилів річкових долин, формувалися їх екзогенна асиметрія та долинні педименти.