Арктика у зовнішній політиці Німеччини ХХ ст.
Вантажиться...
Дата
2022
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті здійснено спробу аналізу ролі Арктичного регіону у зовнішній політиці Німеччини ХХ ст. Виявлено вплив внутрішньополітичної ситуації в державі на прояв циклічності у використанні певних механізмів та інструментів реалізації зовнішньополітичних ініціатив в Арктиці. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Німеччина активно використовувала наукові дослідження в Арктиці, що проявилося у започаткуванні Міжнародного полярного року (синхронні метеорологічні дослідження в Арктиці) та участі у низці міжнародних експедицій до регіону (експедиції А. Вегенера). Після Першої світової війни Веймарська республіка продовжила участь у міжнародних полярних дослідженнях, але у форматі технологічної модернізації експедицій під час Другого Міжнародного полярного року, що дозволило державі дещо вийти з міжнародної ізоляції. Внутрішньополітичні зміни у Німеччини із приходом до влади А. Гітлера сприяли становленню Арктики як стратегічного напряму зовнішньої політики Третього рейху у веденні Другої світової війни – окупація арктичних держав (Норвегія, Данія, використання їх територій та Арктики у «війні за погоду». Циклічність у зовнішній політиці Німеччини щодо Арктики проявилася із поверненням частини розділеної Німеччини, а саме Західної Німеччини до участі у міжнародному науковому співробітництві в регіоні під час доби «холодної війни». Авторка дійшла висновку, що закладені основи зовнішньополітичних ініціатив Німеччини у ХХ ст., її активної участі у міжнародному співробітництві в Арктиці у науковій та технологічній сферах сприяли залученню вже об’єднаної у сучасних кордонах ФРН до існуючих багатосторонніх інститутів співробітництва в регіоні.
The article attempts to analyze the role of the Arctic region in the foreign policy of Germany in the 20th century. It was revealed the influence of the internal political situation in the state on the manifestation of cyclicality in the use of certain mechanisms and tools for the implementation of foreign policy initiatives in the Arctic. At the end of the 19th and at the beginning of the 20th centuries, Germany actively used scientific researchers in the Arctic, which were introduced in the initiation of the International Polar Year (synchronous meteorological research in the Arctic) and participation in a number of international expeditions to the region. After the First World War, the Weimar Republic continued to participate in international polar research, but in the form of technological allowed the state to emerge from international isolation. Internal political changes in Germany with A. Hitler coming to power, contributed to the formation of the Arctic as a strategic direction of the Third Reich’s foreign policy during the Second World War – the occupation of the Arctic states (Norway, Denmark) and the use of their territory and the Arctic in the “weather war”. Cyclicality in Germany’s foreign policy regarding the Arctic was manifested with the return of a part of divided Germany, namely, West Germany, to participation in international scientific cooperation in the region during the Cold War era. The author came to the conclusion that the basis of Germany’s foreign policy initiatives in the 20th century, its active participation in international cooperation in the Arctic in the scientific and technological spheres contributed to the involvement of Germany, already united within modern borders, to the existing multilateral institutions of cooperation in the region.
The article attempts to analyze the role of the Arctic region in the foreign policy of Germany in the 20th century. It was revealed the influence of the internal political situation in the state on the manifestation of cyclicality in the use of certain mechanisms and tools for the implementation of foreign policy initiatives in the Arctic. At the end of the 19th and at the beginning of the 20th centuries, Germany actively used scientific researchers in the Arctic, which were introduced in the initiation of the International Polar Year (synchronous meteorological research in the Arctic) and participation in a number of international expeditions to the region. After the First World War, the Weimar Republic continued to participate in international polar research, but in the form of technological allowed the state to emerge from international isolation. Internal political changes in Germany with A. Hitler coming to power, contributed to the formation of the Arctic as a strategic direction of the Third Reich’s foreign policy during the Second World War – the occupation of the Arctic states (Norway, Denmark) and the use of their territory and the Arctic in the “weather war”. Cyclicality in Germany’s foreign policy regarding the Arctic was manifested with the return of a part of divided Germany, namely, West Germany, to participation in international scientific cooperation in the region during the Cold War era. The author came to the conclusion that the basis of Germany’s foreign policy initiatives in the 20th century, its active participation in international cooperation in the Arctic in the scientific and technological spheres contributed to the involvement of Germany, already united within modern borders, to the existing multilateral institutions of cooperation in the region.
Опис
Ключові слова
Німеччина, Арктика, А. Вегенер, Міжнародний полярний рік, «війна за погоду», Germany, Arctic, A. Wegener, International Polar Year, the North Atlantic weather war
Бібліографічний опис
Тихоненко І. Арктика у зовнішній політиці Німеччини ХХ ст. [Текст] / І. Тихоненко // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2022. – № 4. – С. 65–76. – DOI: 10.31110/consensus/2022-04/065-076