Перегляд за Автор "Rud Olga Mykolaivna"
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Застаріла лексика в поетичних текстах Сергія Жадана: функціонально-семантичний аспект(Херсонський державний університет, 2021) Рудь Ольга Миколаївна; Горбатенко Ірина Сергіївна; Rud Olga Mykolaivna; Horbatenko Iryna SerhiivnaСтаття присвячена функціонально-семантичному аспекту застарілої лексики, що широко вживається в поетичних текстах Сергія Жадана. Розкрито традиційний підхід до класифікації застарілої лексики, серед якої виділяють архаїзми й історизми. Розглянуто групи архаїзмів – лексичні, лексико-словотвірні, лексико-фонетичні, морфологічні, лексико-семантичні. Зауважено, що історизми на відміну від архаїзмів не мають у сучасній українській мові синонімічних відповідників. Вони виконують власне номінативну функцію в історичних текстах, відтворюючи факти, події, явища минулих епох. З’ясовано, що Сергій Жадан широко послуговується застарілими словами, які органічно вводить у художню тканину поетичного твору. У поетичних текстах митця (джерельною базою дослідження послужили збірки поезій «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів») серед застарілої лексики виявлено лексичні архаїзми, лексико-фонетичні й лексико-словотвірні. Виділено такі семантичні групи архаїзмів: назви частин тіла; назви хвороб; назви осіб за професією, родом занять тощо; назви військових речей, амуніцій, понять тощо; назви родинних стосунків; назви чисел. У поетичних текстах Сергія Жадана архаїзми надають мові урочистого звучання, виражають авторське ставлення до зображуваного, передають його почуття, переживання, підсилюють емоційність віршованого твору. Історизми в поетичних текстах митця кількісно переважають над архаїзмами. У його творчому доробку виявлено такі семантичні групи історизмів: географічні назви; слова, що характеризують соціальний стан, місце людини в суспільстві; назви колишніх професій, роду занять; назви зниклих народів; назви історичних епох; назви предметів побуту, жіночих прикрас тощо; назви будівель, їх частин; назви різноманітних наукових учень, течій, напрямів тощо. Детальний аналіз поетичної мови Сергія Жадана дав змогу виділити основні функції, що виконують застарілі слова у віршових текстах: реалістичне зображення подій певної історичної епохи; підсилення урочистості, пафосу зображуваного; створення сильного перцептивного ефекту; увиразнення авторської думки тощо.Документ Символіка орнітологічних назв у поезії Сергія Жадана(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2020) Рудь Ольга Миколаївна; Горбатенко Ірина Сергіївна; Rud Olga Mykolaivna; Horbatenko Iryna SerhiivnaСтаттю присвячено вивченню символічної семантики орнітонімів у поетичному мовленні Сергія Жадана. Розглянуто потрактування поняття «символ» у різних галузях науки, визначено його характерні ознаки: філософська смислова наповненість; тяжіння до певного узагальнення, до загальної ідеї; динамічність, рухомість; багатозначність; етнокультурна та контекстуальна зумовленість, зображально-виражальна здатність. У поетичному тексті образ-символ, крім основних значень, успадкованих, генетичних і витворених у просторі національної культури, набуває нових, індивідуально-авторських, які мають вищий ступінь експресивності порівняно з символами, вжитими у традиційному значенні. Поставлено за мету проаналізувати стильові та функціональні особливості символів орнітологічних назв у поетичних текстах Сергія Жадана. Встановлено, що у поезії Сергія Жадана найпоширенішим є слово-символ «птах». Використовуючи традиційну значеннєву основу символу, митець слова надає йому індивідуальноавторського змістового наповнення, суттєво розширює та збагачує значеннєве поле вживаного образу-символу. Виявлено, що птахи для Сергія Жадана – це символ життя, єдності двох світів, символ людської душі, яка спокійно відлітає в інший вимір. У багатьох культурах птах – це символ волі, безтурботності, безмежного щастя. В аналізованих поетичних текстах слово-символ «птах» часто містить негативну семантику, символізуючи горе, біду, важке становище людини. Встановлено, що образи птахів у поетичних текстах Сергія Жадана часто конкретизовані, названі за видовою належністю: соловей, шпак, голуби, ластівка, півень, чайки, гуси, дрозд, ворона. Аналіз народнопоетичних образів-символів птахів дозволив виокремити індивідуально-авторську символічну семантику орнітонімів. Образи-символи Сергія Жадана містять численні позитивні (соловей – ніжність, мелодійність; ластівка – взаємодопомога, підтримка, посланець Бога; дикі гуси – згуртованість, стійкість, нескореність) і негативні (чайка – прокламації з сумнівними ілюзіями щастя; шпаки – сварливі родичі) символічні значення.Документ Складні прикметники як засіб вербалізації образу України(2020) Рудь Ольга Миколаївна; Rud Olga MykolaivnaСтаття присвячена опису семантики та художньо-виражальних функцій складних прикметників як засобу вербалізації образу України в поетичному мовленні ХХ століття. З’ясовано, що лексема Україна, яка становить ядро семантичного поля зі значенням «Україна», групує навколо себе периферійні слова Батьківщина, Вітчизна, край, сторона тощо. Відповідно до загальнохудожньої традиції, поети ідентифікують Україну із землею, образ якої посідає одне з центральних місць в українській поезії. Філософськи узагальнений образ України в поетичному контексті актуалізується через низку мікрообразів, художніх символів. Визначено, що мовний образ України розкривається через уживання топонімів (Київ, Львів, Переяслав, Чернеччина, Одеса, Канів), гідронімів (Дніпро), назв рослинного світу (верба, дуб, береза, яблунька, каштани, смерека, осика) тощо. У поетичному контексті ці слова зазнають семантичної конкретизації, образно називаючи Україну, характеризуючи її. Основну увагу приділено семантиці, функціональному навантаженню складних прикметників як засобу вербалізації образу України. На основі аналізу значного фактичного матеріалу виділено такі семантико-функціональні групи складних прикметників: композити на позначення позитивної оцінки, психологічного сприйняття; складні прикметники звукової семантики; прикметники-композити з колірним компонентом; прикметники на позначення особливостей природи, ландшафту тощо; складні прикметники на позначення кількості населення, могутності країни. Складні прикметники, що розкривають образ України, передають враження майстрів слова від рідного краю, України й становлять переважно індивідуально-авторські утворення. Епітети-композити використовуються для емоційного вияву думок і почуттів поета, створення яскравої образності, надзвичайно гармонійної і поліфонічної картини, яка повністю підкоряється емоційній будові та ідейному напряму ліричного твору.Документ Складні слова в мовотворчості Ліни Костенко: структурно-семантичний аналіз(2021) Рудь Ольга Миколаївна; Rud Olga MykolaivnaУ статті здійснено структурно-семантичний аналіз складних слів, що функціонують у поетичних текстах Ліни Костенко. Розглянуто потрактування поняття «складне слово» у сучасному мовознавстві, окреслено поняття «композит» та «юкстапозит». Встановлено, що найчисленнішими в текстах Ліни Костенко є композитні іменникові найменування, складні прикметники вживаються рідше. Зафіксовано поодинокі випадки використання складних дієслівних та прислівникових номінацій. Проаналізовано такі структурно-морфологічні типи композитних іменників: «іменник + дієслово», «числівник + іменник», «прикметник + іменник», «дієслово +іменник», «прислівник + дієслово», «займенник + іменник», «займенник + дієслово», «іменник + іменник». Встановлено, що для індивідуального стилю Ліни Костенко характерними є іменники-юкстапозити, утворені на основі прикладкових сполук шляхом складання компонентів із різним граматичним родом, синонімічного зближення компонентів та конструкції із семантично рівноправними іменниками. З’ясовано, що серед складних прикметників домінують композитні утворення таких структурних типів: прикметники з дієслівним компонентом, що підпорядковує собі іменник чи займенник; композити, що утворюються від прикметників, які узгоджуються з іменниками чи підпорядковують собі іменники; прикметники, утворені на основі поєднання іменника із числівником, займенником тощо. Прикметникові юкстапозити Ліни Костенко утворені повторенням того самого чи синонімічного слова. Поетеса активно використовує як традиційні складні найменування, зафіксовані в загальномовних словниках, так і індивідуально-авторські, утворені за внутрішніми законами розвитку мови, за певними зразками. Утворення складних слів зумовлюється тенденцією до лаконізму мовлення, до стислості, влучності вираження думки. Складні слова в аналізованих текстах семантично різнопланові, вони номінують різноманітні предмети, явища, поняття навколишньої дійсності, називають різні відтінки кольору, характеризують зовнішність людини, розкривають риси її характеру, її внутрішній світ, передають індивідуально-авторське ставлення до навколишнього світу, подій, життя суспільства тощо.Документ Юкстапозитні іменники у поетичних текстах Ліни Костенко(2021) Рудь Ольга Миколаївна; Rud Olga MykolaivnaСтаттю присвячено вивченню юкстапозитних іменників у поетичному мовленні Ліни Костенко. Розглянуто різні лінгвістичні підходи до потрактування поняття «юкстапозит», за якими юкстапозити – це: слова, утворені складанням кількох оформлених слів або форм слів без сполучних голосних (Н. Клименко); складання кількох окремих слів у складне без сполучного голосного з обов’язковим дефісним написанням (Л. Азарова, К. Городенська, Л. Радомська, О. Стишов); одиниці синтаксичного рівня, які постали без застосування словотвірних ресурсів, не мають сформованого реального словотвірного значення (А. Нелюба). Визначено характерні ознаки юкстапозитів: утворюваність; ненормативність; функціональна одноразовість; номінативна факультативність; індивідуальна належність; словотворча похідність. Поставлено за мету здійснити структурно-семантичний і функціональний аналіз іменників-юкстапозитів поетичного мовлення Ліни Костенко. Встановлено, що характерними для індивідуального стилю письменниці є такі види юкстапозитних конструкцій: прикладкові сполуки із препозитивною прикладкою; прикладкові сполуки з постпозитивною прикладкою; словоскладання компонентів із різним граматичним родом; юкстапозити, побудовані на синонімічному зближенні компонентів; конструкції із семантично рівноправними іменниками, побудовані як парні зближення сумарної семантики, які становлять певний концепт. Виявлено, що у поетичному словнику письменниці широко вживаються різноманітні за семантикою індивідуально-авторські іменникові юкстапозити: назви спорідненості, свояцтва; назви осіб за професією, родом діяльності, соціальним станом; назви народностей, національностей; назви міфічних істот, казкових героїв; назви частин тіла людини, тварини; назви тварин, птахів, риб; назви рослин і їх плодів; назви природних явищ і географічних понять; назви населених пунктів, фортець; назви будівель, архітектурних споруд, їх елементів; назви частини доби, певних проміжків часу тощо. З’ясовано, що іменники-юкстапозити у поетичних текстах Ліни Костенко слугують конденсованості вираження думки митця, виступають як засіб стилістичного підсилення, уточнення характерної ознаки певного предмета, явища.